вилучений

ВИ́ЛУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́лучити.

— Я спробував вилучити піридини.. З того, що ви звете відходом виробництва. І я їх вилучив!.. Процент вилучених піридинів такий високий, що можна говорити про цілковите вилучення їх з першої фракції (Шовк., Інженери, 1956, 149).

Значення в інших словниках

1. вилучений — ви́лучений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вилучений — [вилучеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
3. вилучений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до вилучити.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. вилучений — ВИ́ЛУЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до ви́лучити. “Дивне яке прізвище – Комендант!” – подумав бухгалтер Микола Степанович Семенець, переглядаючи список вилучених книжок, щоб списати їх з балансу (Б.  Словник української мови у 20 томах
5. вилучений — Ви́лучений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)