вимарювати

ВИМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАРИТИ, рю, риш, док., перех. Створювати в уяві, думці, мріях.

Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає, водить розплющеними очима по хатній прозорій темряві і щось вимарює собі (Вас., І, 1959, 197).

Значення в інших словниках

1. вимарювати — вима́рювати дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. вимарювати — ВИМА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́МАРИТИ, рю, риш, док., кого, що. Створювати в уяві, думці, мріях; вимріювати. Вовтузиться [Устина], розкривається, тоненькі рученята за голову закидає...  Словник української мови у 20 томах
3. вимарювати — ВИМРІ́ЮВАТИ (створювати в уяві, думках, мріях), ВИМРІВА́ТИ, ВИМА́РЮВАТИ, ОБМА́РЮВАТИ рідко; ОМРІ́ЮВАТИ (виношувати в думках). — Док.: ви́мріяти, ви́марити, обма́рити, омрі́яти. Її я вимріяв собі в ночах глухих безсонних... (В.  Словник синонімів української мови