вимерлий

ВИ́МЕРЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́мерти.

— Він негр? — Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Смолич, І, 1958, 65);

Кров била в джерелах, І ніч розносила по вимерлих містах Погрозливе виття голодної вовчиці (Зеров, Вибр., 1966, 213).

Значення в інших словниках

1. вимерлий — ви́мерлий дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. вимерлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вимерти.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимерлий — ВИ́МЕРЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́мерти. На боках тих скель-кораблів рівними рядками вирізувались дивовижні знаки, ніби нечітке письмо давно вимерлих велетнів, що записали на цих каменях свою химерну історію (Н.  Словник української мови у 20 томах