вимерлий
ВИ́МЕРЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́мерти.
— Він негр? — Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Смолич, І, 1958, 65);
Кров била в джерелах, І ніч розносила по вимерлих містах Погрозливе виття голодної вовчиці (Зеров, Вибр., 1966, 213).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимерлий — ви́мерлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вимерлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вимерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимерлий — ВИ́МЕРЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до ви́мерти. На боках тих скель-кораблів рівними рядками вирізувались дивовижні знаки, ніби нечітке письмо давно вимерлих велетнів, що записали на цих каменях свою химерну історію (Н. Словник української мови у 20 томах