вимерлий
ВИ́МЕРЛИЙ, а, е.
Дієпр. акт. до ви́мерти.
На боках тих скель-кораблів рівними рядками вирізувались дивовижні знаки, ніби нечітке письмо давно вимерлих велетнів, що записали на цих каменях свою химерну історію (Н. Королева);
Постріляних, помордованих, розкуркулених, вимерлих від голоду... їх більше, аніж отих листочків на дереві (І. Багряний);
Кров била в джерелах, І ніч розносила по вимерлих містах Погрозливе виття голодної вовчиці (М. Зеров);
Високо пропливає чорногуз, пропливає повільно й далеко, наче остерігається землі, наче боїться зблизька глянути на вимерле село та на сонних людей (Є. Гуцало).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- вимерлий — ви́мерлий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- вимерлий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до вимерти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- вимерлий — ВИ́МЕРЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до ви́мерти. — Він негр? — Ні. З дуже рідкого, майже вимерлого племені нільських хамітів (Смолич, І, 1958, 65); Кров била в джерелах, І ніч розносила по вимерлих містах Погрозливе виття голодної вовчиці (Зеров, Вибр., 1966, 213). Словник української мови в 11 томах