вимотаний
ВИ́МОТАНИЙ, а, е, розм. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́мотати.
Прапор все ближче й ближче.. Вже спалахнув над чохлом п’ятипромінний вогник золотого вінчика, пригрів собою сердитого, вимотаного за день Самієва (Гончар, III, 1959, 369).
Словник української мови (СУМ-11)