вимотати —
ви́мотати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
вимотати —
див. вимотувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вимотати —
ВИ́МОТАТИ див. вимо́тувати.
Словник української мови у 20 томах
вимотати —
вимо́тувати (висо́тувати) / ви́мотати (ви́сотати) (усі́) жи́ли. 1. з кого і без додатка. Виснажувати, знесилювати кого-небудь непосильною, надмірною роботою, експлуатацією або посиленими вимогами.
Фразеологічний словник української мови
вимотати —
ВИМО́ТУВАТИ (мотаючи з чого-небудь або на щось, витягати звідкись), ВИСО́ТУВАТИ. — Док.: ви́мотати, ви́сотати. Ось волосінь перестала розмотуватись. Дідусь.. посмикав за неї і.. почав вимотувати на борт баркаса (Ю.
Словник синонімів української мови
вимотати —
Ви́мотати, -ся см. вимотувати, -ся.
Словник української мови Грінченка