вимітання

ВИМІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виміта́ти.

Мар’я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] — прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Мирний, III, 1954, 223).

Значення в інших словниках

1. вимітання — виміта́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вимітання — -я, с. Дія за знач. вимітати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимітання — ВИМІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виміта́ти 1. Мар'я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] – прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Панас Мирний)...  Словник української мови у 20 томах