вимітання

ВИМІТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. виміта́ти 1.

Мар'я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] – прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Панас Мирний);

Гичкозбиральні машини оснащували потужними ротаційно-лопатевими очисниками для вимітання рослинних решток із зони рядків (з наук.-техн. літ.).

Значення в інших словниках

1. вимітання — виміта́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. вимітання — -я, с. Дія за знач. вимітати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вимітання — ВИМІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виміта́ти. Мар’я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] — прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Мирний, III, 1954, 223).  Словник української мови в 11 томах