1. Словник української мови у 20 томах

вимітання

ВИМІТА́ННЯ, я, с.

Дія за знач. виміта́ти 1.

Мар'я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] – прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Панас Мирний);

Гичкозбиральні машини оснащували потужними ротаційно-лопатевими очисниками для вимітання рослинних решток із зони рядків (з наук.-техн. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. вимітання — виміта́ння іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. вимітання — -я, с. Дія за знач. вимітати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. вимітання — ВИМІТА́ННЯ, я, с. Дія за знач. виміта́ти. Мар’я з панею турбувалися біля печі, а вона [Христя] — прибиранням та вимітанням горниць себе заклопотала (Мирний, III, 1954, 223). Словник української мови в 11 томах