вим’ятий
ВИ́М’ЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́м’яти.
— На щастя нам! — говорив сусід сусідові, обсипаючи свого товариша добірним зерном, тільки що вим’ятим з колосків. — Щоб завжди родило… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 145).
Словник української мови (СУМ-11)