вим’ятий

ВИ́М’ЯТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́м’яти.

— На щастя нам! — говорив сусід сусідові, обсипаючи свого товариша добірним зерном, тільки що вим’ятим з колосків. — Щоб завжди родило… (Чаб., Балкан. весна, 1960, 145).