винагорода
ВИНАГОРО́ДА, и, ж. Те, що є платою за працю, нагородою за які-небудь заслуги.
Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов’язались до ранішньої роботи (Фр., VI, 1951, 252);
Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара — дрова пиляли та рубали. Винагорода — по півфунта мила (Збан., Сеспель, 1961, 167);
// Те, що дається або робиться замість чого-небудь втраченого, заподіяного і т. ін.
Панство нас підтримало і внесло вимогу домагатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході (Тулуб, Людолови, І, 1957, 11);
*У порівн. Потім у них народилося дитя. Це було вершиною їхнього щастя, було мовби гідною винагородою обом — і Уралову за всі життєві гіркоти, яких він зазнав, і Галі за її минуле невдале кохання (Гончар, Тронка, 1963, 299).
Словник української мови (СУМ-11)