винагорода
ВИНАГОРО́ДА, и, ж.
Те, що є платою за працю, нагородою за якісь заслуги.
Пунктуально о шостій годині прибули складачі, що за окрему винагороду зобов'язались до ранішньої роботи (І. Франко);
Може, благословення далеких нащадків буде йому запізнілою винагородою (О. Полторацький);
Другого дня вони знайшли собі роботу в миловара – дрова пиляли та рубали. Винагорода – по півфунта мила (Ю. Збанацький);
// Те, що дається або робиться як віддяка, компенсація замість чого-небудь утраченого, заподіяного і т. ін.
Якщо всі сподівання й уболівання, віра й надія, скроплені кривавими сльозами й тисячами пудів воску, були марні, щоб обернутися отак у пил і порох... то вони [люди], мабуть, хочуть тепер винагороди (І. Багряний);
Панство нас підтримало і внесло вимогу домагатися справедливої винагороди всім, хто постраждав у поході (З. Тулуб);
* У порівн. Потім у них народилося дитя. Це було вершиною їхнього щастя, було мовби гідною винагородою обом – і Уралову за всі життєві гіркоти, яких він зазнав, і Галі за її минуле невдале кохання (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)