вина

ВИНА́, и́, ж.

1. Негативний учинок або злочин; причетність до якоїсь неприємної події.

Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь... (Г. Квітка-Основ'яненко);

Вона справедлива й ніколи не гримне на безвинного, хоч ніколи й не подарує вини... (М. Коцюбинський);

В косовицю вони застрягли в калабані, звісно, з вини Давида (М. Стельмах);

// Відповідальність за негативний вчинок або злочин.

Весною ми не розгорнули як слід будування шпаківень.., і от тепер гусінь напала на .. садок. Чия вина? Наша вина! (О. Донченко);

– Забувся, що це ти підпалював стоги? – Не забувся, але поміркуй, хто підказав мені, коли побачив сірники? Значить, вина падає на тебе (М. Стельмах).

2. перен. Той або те, що спричиняє щось негативне, призводить до чого-небудь; причина.

Еней, на город руки знявши, Латина в зраді укорявши, Кричить: “Латин – вина злих діл” (І. Котляревський);

[Кнур:] А все ти, жінко; всьому ти виною. Все ти їй набивала у голову: у миру немає щастя, у миру немає долі (Панас Мирний);

Немов звірок, малий синок Великого Народу, Котився він, як той листок, Один з усього роду Без злочину і без вини По смітниках “родной страни” (І. Багряний).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

вина — (причетність когось до чогось негативного) провина, гріх. Словник синонімів Полюги
вина — вина́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
вина — Провина, гріх, провинність, р. прогріх, жм. шкода; (злих діл) причина. Словник синонімів Караванського
вина — (санскрит.) — індійський семиструнний смичковий інструмент з корпусом із видовбаного дерева або гарбуза з дерев’яною шийкою та трьома бічними і чотирма мелодичними струнами. Звук видобувається плектрами — гачками. Словник-довідник музичних термінів
вина — I в`ина-и, ж. Індійський семиструнний смичковий музичний інструмент. II вин`а-и, ж. 1》 Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Загладжувати вину. 2》 Те, що спричиняє, призводить до чого-небудь; причина. 3》 діал. Обов'язок, борг, повинність. Великий тлумачний словник сучасної мови
вина — Провина Словник чужослів Павло Штепа
вина — ви́на (ві́на) карт. піка (ст)||вино, зелень, пік Лексикон львівський: поважно і на жарт
вина — У сильного завжди безсильний винен. З іронією про багатого чи сильного, які завжди перекладають свою вину на біднішого чи слабшого. Чия вина, того й гріх. Хто зробив щось погане, той і взяв на себе гріх. Приповідки або українсько-народня філософія
вина — 1) причина, привід 2) судовий збір на користь потерпілої особи, пеня, грошова кара, штраф Словник застарілих та маловживаних слів
вина — У литовсько-руському праві грошовий штаф, який платили тому, чиє майно зазнало ушкоджень. Універсальний словник-енциклопедія
вина — склада́ти / скла́сти вину́ на кого. Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко). Фразеологічний словник української мови
вина — ВИНА — морально-правова ознака людських вчинків, протилежна до правоти Л. юдина визнається винною тоді, коли її дії (а часом і наміри) суперечать належному, коли вона ухиляється від виконання своїх обов'язків... Філософський енциклопедичний словник
вина — ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М. Словник синонімів української мови
вина — Вина́, -ни́, -ні́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вина — ВИНА́, и́, ж. 1. Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь… (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах
вина — Ви́на, -вин с. мн. см. вино 3. --------------- Вина, -ни ж. 1) Вина. Иногді б'ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвиненіе. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина. Словник української мови Грінченка