вина —
вина́ іменник жіночого роду
Орфографічний словник української мови
вина —
(санскрит.) — індійський семиструнний смичковий інструмент з корпусом із видовбаного дерева або гарбуза з дерев’яною шийкою та трьома бічними і чотирма мелодичними струнами. Звук видобувається плектрами — гачками.
Словник-довідник музичних термінів
вина —
I в`ина-и, ж. Індійський семиструнний смичковий музичний інструмент. II вин`а-и, ж. 1》 Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Загладжувати вину. 2》 Те, що спричиняє, призводить до чого-небудь; причина. 3》 діал. Обов'язок, борг, повинність.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вина —
ВИНА́, и́, ж. 1. Негативний учинок або злочин; причетність до якоїсь неприємної події. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь... (Г.
Словник української мови у 20 томах
вина —
ви́на (ві́на) карт. піка (ст)||вино, зелень, пік
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вина —
У сильного завжди безсильний винен. З іронією про багатого чи сильного, які завжди перекладають свою вину на біднішого чи слабшого. Чия вина, того й гріх. Хто зробив щось погане, той і взяв на себе гріх.
Приповідки або українсько-народня філософія
вина —
1) причина, привід 2) судовий збір на користь потерпілої особи, пеня, грошова кара, штраф
Словник застарілих та маловживаних слів
вина —
У литовсько-руському праві грошовий штаф, який платили тому, чиє майно зазнало ушкоджень.
Універсальний словник-енциклопедія
вина —
склада́ти / скла́сти вину́ на кого. Несправедливо звинувачувати кого-небудь у чомусь. — Бач, десь там двір злодії обікрали,— ніхто не міг на їх напасти слід, тож шандарі вину на мене склали (І. Франко).
Фразеологічний словник української мови
вина —
ВИНА — морально-правова ознака людських вчинків, протилежна до правоти Л. юдина визнається винною тоді, коли її дії (а часом і наміри) суперечать належному, коли вона ухиляється від виконання своїх обов'язків...
Філософський енциклопедичний словник
вина —
ВИНА́ (причетність кого-небудь до негативного вчинку або злочину), ПРОВИ́НА, ГРІХ, ПРОВИ́ННІСТЬ рідко, ПРО́ГРІХ заст., ПРИЧИ́НА заст. Винуватих не було. Одні скидали вину на других, а ті на інших (М.
Словник синонімів української мови
вина —
Вина́, -ни́, -ні́
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вина —
ВИНА́, и́, ж. 1. Негативний вчинок або злочин; причетність до них або до чогось неприємного, що сталося. Тихон, не мавши за собою ніякої вини, не боячись, вийшов до нього, поклонивсь… (Кв.-Осн.
Словник української мови в 11 томах
вина —
Ви́на, -вин с. мн. см. вино 3. --------------- Вина, -ни ж. 1) Вина. Иногді б'ють Хому за Яремину вину. Ном. № 4062. 2) Обвиненіе. На того вина, кого вдома нема. Ном. № 2821. 3) Судебная пошлина.
Словник української мови Грінченка