винирнути

ВИ́НИРНУТИ, ну, неш, док.

1. Нирнувши, виплисти; занурившись, піднятися знов на поверхню води чи іншої рідини.

— У казанах кип’ячу смолу ополониками мішали, і котрий грішник винирне, то він його гарячою смолою і обіллє (Кв.-Осн., II, 1956, 246);

Пірнає [пароплав] бугшпритом у воду і знову струшується, винирнувши з води, наче гігантський птах (Довж., Зач. Десна, 1957, 399).

2. перен. Раптово показатися, з’явитися, вискочити звідки-небудь.

З-за кущів винирне то його голова, то плече, то майнуть чорні кучері, а Марину неначе здавить за саме серце (Н.-Лев., I, 1956, 92);

Ось той горбок, звідки винирнув корсак, ось те місце, де він біг… Де ж звір? Невже втік? (Донч., І, 1956, 129).

Значення в інших словниках

1. винирнути — ви́нирнути дієслово доконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. винирнути — -ну, -неш, док. 1》 Нирнувши, виплисти; занурившись, піднятися знов на поверхню води чи іншої рідини. 2》 перен. Раптово показатися, з'явитися, вискочити звідки-небудь.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винирнути — ВИ́НИРНУТИ, ну, неш, док., розм. Те саме, що ви́ринути. – У казанах кип'ячу смолу ополониками мішали, і котрий грішник винирне, то він його гарячою смолою і обіллє (Г.  Словник української мови у 20 томах
4. винирнути — ВИПЛИВА́ТИ (підійматися з глибини води на її поверхню), СПЛИВА́ТИ, ВИРИНА́ТИ, ЗРИНА́ТИ, ВИПІРНА́ТИ, ВИГУ́ЛЬКУВАТИ розм., ВИПУРНА́ТИ розм. (пірнаючи, знову з'являтися на поверхні води). — Док.  Словник синонімів української мови