винищування

ВИНИ́ЩУВАННЯ, я. с. Дія за знач. вини́щувати.

Руднєв щоночі виводив своїх "істребків" за місто на винищування німецьких диверсантів (Воронько, Партиз. генерал, 1946, 4).

Значення в інших словниках

1. винищування — вини́щування іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. винищування — -я, с. Дія за знач. винищувати.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. винищування — ВИНИ́ЩУВАННЯ, я. с. Дія за знач. вини́щувати. Руднєв щоночі виводив своїх “ястребків” [винищувачів] за місто на винищування німецьких диверсантів (П. Воронько); Шотландські екологи намагаються врятувати тюленів від винищування (із журн.); Масове винищування шкідників.  Словник української мови у 20 томах
4. винищування — ЛІКВІДА́ЦІЯ (припинення існування кого-, чого-небудь), ЗНИ́ЩЕННЯ, ЗНИ́ЩУВАННЯ, НИ́ЩЕННЯ, ВИ́НИЩЕННЯ, ВИНИ́ЩУВАННЯ, РУЙНУВА́ННЯ. У Яновського після ліквідації Січі не лишилось ніяких офіційних паперів (С.  Словник синонімів української мови
5. винищування — Вини́щування, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)