винищувальний
ВИНИ́ЩУВАЛЬНИЙ, а, е. Признач. для винищування кого-, чого-небудь.
Партія поставила вимогу — створити винищувальні батальйони для боротьби проти німецьких парашутистів-диверсантів (Ком. Укр., 7, 1961, 46);
Винищувальна авіація;
// Який несе з собою винищення кого-, чого-небудь.
Немає у людей зараз більшого прагнення, ніж відвернути від людства загрозу нової винищувальної війни (Рад. Укр., 7.XI 1960, 2).
Словник української мови (СУМ-11)