винничка

ВИ́ННИЧКА, и, ж., заст. Зменш. до ви́нниця.

Наїжджали і такі, що, опріч усього і усякого добра, мали свої виннички і горілку добре збували (Кв.-Осн., II, 1956, 314).

Значення в інших словниках

1. винничка — -и. Жін. до винник.  Великий тлумачний словник сучасної мови
2. винничка — ВИ́ННИЧКА, и, ж., заст. Зменш. до ви́нниця 1, 2. Наїжджали і такі, що, опріч усього і усякого добра, мали свої виннички і горілку добре збували (Г. Квітка-Основ'яненко).  Словник української мови у 20 томах
3. винничка — Ви́нничка, -ки ж. 1) ум. отъ винниця. Винничка — всьому половинничка, млиночок — усьому віночок. Ном. № 14017. 2) Жена винокура.  Словник української мови Грінченка