винце
ВИНЦЕ́, я́, с. Пестл. до вино́¹.
— Чи справді, чи лиш так мені ввижається, Що чую пахощі від свіжого винця? (Фр., XIII, 1954, 376);
— А винце, Степане Тимофійовичу, у вас знамените (Собко, Скеля.., 1961, 53).
Словник української мови (СУМ-11)