винце
ВИНЦЕ́, я́, с.
Пестл. до вино́1.
Винце, винце черлене, А хто ж тебе буде пити, Як я буду в землі гнити? (з народної пісні);
– Чи справді, чи лиш так мені ввижається, Що чую пахощі від свіжого винця? (І. Франко);
– Тобі калганівочки, торішньої тернівки, винця чи горілки з татарським зіллям? (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)