1. Словник української мови у 20 томах

винце

ВИНЦЕ́, я́, с.

Пестл. до вино́1.

Винце, винце черлене, А хто ж тебе буде пити, Як я буду в землі гнити? (з народної пісні);

– Чи справді, чи лиш так мені ввижається, Що чую пахощі від свіжого винця? (І. Франко);

– Тобі калганівочки, торішньої тернівки, винця чи горілки з татарським зіллям? (М. Стельмах).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винце — винце́ іменник середнього роду * Але: два, три, чотири винця́ Орфографічний словник української мови
  2. винце — -я, с. Пестл. до вино I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винце — ВИНЦЕ́, я́, с. Пестл. до вино́¹. — Чи справді, чи лиш так мені ввижається, Що чую пахощі від свіжого винця? (Фр., XIII, 1954, 376); — А винце, Степане Тимофійовичу, у вас знамените (Собко, Скеля.., 1961, 53). Словник української мови в 11 томах
  4. винце — Вино, -на с. 1) Вино. На Вкраїні добре жити, меді винопити. Ном. № 700. Ніхто не наливає нового вина в старі бурдюки. Єв. Мр. II. 22. 2) Виноградъ. Зелене вино к горі ся вило, к горі ся вило, синє розцвіло. Гол. IV. 547. Словник української мови Грінченка