1. Словник української мови у 20 томах

винуватість

ВИНУВА́ТІСТЬ, тості, ж.

Абстр. ім. до винува́тий 1, 2.

Попросив старий Гайдак покласти його вмирати у вишитій сорочці, головою на схід, щоб видно було Україну. З родиною не розмовляв і з гіркою винуватістю відвертав очі до стіни (В. Бабляк);

Та чим більше ми вихваляли Ганну Романівну, тим дужче вона нітилася, червоніла і виявляла якусь ніби винуватість (М. Ю. Тарновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. винуватість — винува́тість іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. винуватість — -тості, ж. Абстр. ім. до винуватий 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. винуватість — ВИНУВА́ТІСТЬ, тості, ж. Абстр. ім. до винува́тий 1, 2. Попросив старий Гайдак покласти його вмирати у вишитій сорочці, головою на схід, щоб видно було Україну. З родиною не розмовляв і з гіркою винуватістю відвертав очі до стіни (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 30). Словник української мови в 11 томах