винюхувати
ВИНЮ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИ́НЮХАТИ, аю, аєш, док., перех.
1. Нюхаючи, витрачати все.
Табаки ріжок винюхала (Сл. Гр.).
2. Шукати, знаходити кого-, що-небудь за запахом.
Незабаром вона [кішка] спокійнісінько почала винюхувати в кутках мишей (Донч., III, 1956, 219);
Мала [Маріора] властивість усе обнюхувати… Так вона винюхала карафку білого вина, сховану Йоном за припічком (Коцюб., І, 1955, 281);
// Уважно нюхати, щоб зрозуміти, який звір поблизу, чи не загрожує небезпека і т. ін.
Безшумно, легесенькими кроками ласка перебігла.. невеличку відстань, винюхуючи повітря, вдивляючись поперед себе — може, що трапиться по дорозі (Коп., Як вони.., 1961, 173).
3. перен. Розвідуючи, намагатися простежити, виявити що-небудь.
Надісланий з мирним листом посланець, підручний пана Киселя — піп Лиска — пильно, до дрібниць, винюхував усе, що відбувалося в замку (Кач., II, 1958, 436);
Нічний німецький бомбардувальник часом "пиляв" темне небо, настирливо намагаючись винюхати місце аеродрому (Ю. Янов., II, 1954, 8).
Словник української мови (СУМ-11)