виніжений
ВИ́НІЖЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́ніжити.
Може, якраз оцими тонкими бровами, оцим виніженим молочаями лицем вдасться їй коли-небудь привернути до себе своє безприданницьке щастя (Гончар, Таврія.., 1957, 20);
// У знач. прикм.
Панночки й паничі викохалися — виніжені та виховані (Вовчок, І, 1955, 379).
Словник української мови (СУМ-11)