випадок
ВИ́ПАДОК, дку, ч.
1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано).
Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Хотк., II, 1966, 164);
Вартовий міліціонер повідомив його [начальника міліції], що ніяких випадків уночі не трапилось (Мик., II, 1957, 44);
— Його зараз же спіймали і наган при ньому знайшли. На моє щастя — не скористувався він ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. І після цього випадку часто згадую я Сазона (Тют., Вир, 1964, 169);
// Наявність того чи іншого явища, факту.
Є ще випадок закономірного вживання архаїзмів — це іронія, сарказм (Рильський, III, 1956, 75).
2. Обставини, стан речей, ситуація.
Чернишеві хотілося підбадьорити хлопця, але він не знав, як це робиться в таких випадках (Гончар, І, 1954, 32);
Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (Руд., Вітер.., 1958, 128);
// Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь.
Віктор увесь день шукав випадку, щоб наодинці поговорити з Шепель (Донч., V, 1957, 47).
На ви́падок чого — передбачаючи певні обставини.
Це були гамазеї, де переховувався недоторканний запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Донч., III, 1956, 9).
3. Те саме, що випадко́вість 2.
А що мені не розбито голову прикладом, не розпорото живіт штиком, не прострелено груди кулею так, як іншим, то се ж тільки випадок (Л. Укр., III, 1952, 678);
Чи то просто випадок, чи судилось так, Тут мені зустрівся запальний юнак (Забашта, Квіт.., 1960, 82).
На (про) вся́кий ви́падок — передбачаючи якусь випадковість.
— А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок (Коцюб., І, 1955, 42);
Військовий пояс, польову баклагу На всякий випадок десь віднайшла (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 138).
Словник української мови (СУМ-11)