1. Словник української мови в 11 томах

випадок

ВИ́ПАДОК, дку, ч.

1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано).

Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Хотк., II, 1966, 164);

Вартовий міліціонер повідомив його [начальника міліції], що ніяких випадків уночі не трапилось (Мик., II, 1957, 44);

— Його зараз же спіймали і наган при ньому знайшли. На моє щастя — не скористувався він ним. Вилами бив. Щоб менше шуму. І після цього випадку часто згадую я Сазона (Тют., Вир, 1964, 169);

// Наявність того чи іншого явища, факту.

Є ще випадок закономірного вживання архаїзмів — це іронія, сарказм (Рильський, III, 1956, 75).

2. Обставини, стан речей, ситуація.

Чернишеві хотілося підбадьорити хлопця, але він не знав, як це робиться в таких випадках (Гончар, І, 1954, 32);

Віра чомусь таку помаду вважала особливо красивою і берегла для винятково урочистих випадків (Руд., Вітер.., 1958, 128);

// Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь.

Віктор увесь день шукав випадку, щоб наодинці поговорити з Шепель (Донч., V, 1957, 47).

На ви́падок чого — передбачаючи певні обставини.

Це були гамазеї, де переховувався недоторканний запас зерна на випадок неврожаю чи якогось стихійного лиха (Донч., III, 1956, 9).

3. Те саме, що випадко́вість 2.

А що мені не розбито голову прикладом, не розпорото живіт штиком, не прострелено груди кулею так, як іншим, то се ж тільки випадок (Л. Укр., III, 1952, 678);

Чи то просто випадок, чи судилось так, Тут мені зустрівся запальний юнак (Забашта, Квіт.., 1960, 82).

На (про) вся́кий ви́падок — передбачаючи якусь випадковість.

— А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок (Коцюб., І, 1955, 42);

Військовий пояс, польову баклагу На всякий випадок десь віднайшла (Дмит., В обіймах сонця, 1958, 138).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випадок — (те, що розпочалося зненацька) пригода, подія, епізод, інцидент, діал. припадок. Словник синонімів Полюги
  2. випадок — ви́падок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. випадок — Казус, інцидент, епізод, с. пригода, неґ. халепа, р. трапунок, (прообраз сучасного) прецедент; (нещасний) ІД. АВАРІЯ; (слушний) нагода, оказія, шанс, момент; П. випадковість; ФР. раз <н. у разі = у випадку>. Словник синонімів Караванського
  4. випадок — [випадок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. випадок — -дку, ч. 1》 Те, що сталося, трапилося (зазвичай несподівано). || Наявність того чи іншого явища, факту. 2》 Обставини, стан речей, ситуація. || Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. випадок — ВИ́ПАДОК, дку, ч. 1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано); подія. Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. випадок — випа́док: ◊ при́крий випа́док → прикрий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. випадок — див. пригода Словник синонімів Вусика
  9. випадок — Поняття, яким у філософії називають подію (явище), що трапилася внаслідок дії побічних (неістотних) причин; в звичайному розумінні — непередбачена подія, збіг обставин. Універсальний словник-енциклопедія
  10. випадок — від ви́падку до ви́падку. Нерегулярно, несистематично. Яворницький збирав фольклор не від випадку до випадку, а використовував для цього щонайменші можливості (З журналу). на ви́падок чого. Якщо буде, трапиться що-небудь; з настанням, появою і т. ін. Фразеологічний словник української мови
  11. випадок — ВИПАДКО́ВІСТЬ (непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають), ВИ́ПАДОК. — Я ніколи не насмілився б бути таким неґречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (З. Словник синонімів української мови
  12. випадок — Ви́падок, -дку, -дкові, у -дку; -падки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. випадок — Ви́падок, -дку м. Случай. пішло на випадок. Пошло на бѣду. Ном. № 1768. ви́падком випасти. а) Случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц. б) Пойти прахомъ. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. ви́падком. Случайно. Словник української мови Грінченка