випадок

Значення в інших словниках

1. випадок — (те, що розпочалося зненацька) пригода, подія, епізод, інцидент, діал. припадок. Словник синонімів Полюги
2. випадок — ви́падок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
3. випадок — Казус, інцидент, епізод, с. пригода, неґ. халепа, р. трапунок, (прообраз сучасного) прецедент; (нещасний) ІД. АВАРІЯ; (слушний) нагода, оказія, шанс, момент; П. випадковість; ФР. раз <н. у разі = у випадку>. Словник синонімів Караванського
4. випадок — -дку, ч. 1》 Те, що сталося, трапилося (зазвичай несподівано). || Наявність того чи іншого явища, факту. 2》 Обставини, стан речей, ситуація. || Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. випадок — ВИ́ПАДОК, дку, ч. 1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано); подія. Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Г. Словник української мови у 20 томах
6. випадок — випа́док: ◊ при́крий випа́док → прикрий Лексикон львівський: поважно і на жарт
7. випадок — див. пригода Словник синонімів Вусика
8. випадок — Поняття, яким у філософії називають подію (явище), що трапилася внаслідок дії побічних (неістотних) причин; в звичайному розумінні — непередбачена подія, збіг обставин. Універсальний словник-енциклопедія
9. випадок — від ви́падку до ви́падку. Нерегулярно, несистематично. Яворницький збирав фольклор не від випадку до випадку, а використовував для цього щонайменші можливості (З журналу). на ви́падок чого. Якщо буде, трапиться що-небудь; з настанням, появою і т. ін. Фразеологічний словник української мови
10. випадок — ВИПАДКО́ВІСТЬ (непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають), ВИ́ПАДОК. — Я ніколи не насмілився б бути таким неґречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (З. Словник синонімів української мови
11. випадок — Ви́падок, -дку, -дкові, у -дку; -падки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
12. випадок — ВИ́ПАДОК, дку, ч. 1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано). Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Хотк. Словник української мови в 11 томах
13. випадок — Ви́падок, -дку м. Случай. пішло на випадок. Пошло на бѣду. Ном. № 1768. ви́падком випасти. а) Случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц. б) Пойти прахомъ. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. ви́падком. Случайно. Словник української мови Грінченка