1. Фразеологічний словник української мови

випадок

від ви́падку до ви́падку. Нерегулярно, несистематично. Яворницький збирав фольклор не від випадку до випадку, а використовував для цього щонайменші можливості (З журналу).

на ви́падок чого. Якщо буде, трапиться що-небудь; з настанням, появою і т. ін. Нарешті в одній тайстрі знайшла бунду: якийсь запасливий опришок узяв на випадок дощу (Г. Хоткевич); Металіді зібрав свою капелу в глухій камері, договорився, що всі слухають концерт лежачи .. та що хор теж на випадок тривоги лягає собі на підлогу й “спить”, як ні в чому не бувало (І. Багряний). у ви́падку. — Очевидно, Бердичева йому не втримати. У випадку захоплення міста, Петлюра піде на Козятин через Житомир (О. Довженко).

на кра́йній ви́падок. Якщо буде велика потреба, при відсутності іншого виходу. В Святошині, Голосіївському лісі київські ополченці готувалися до захисту міста на крайній випадок (П. Загребельний); Коли мене паразити (фашисти) візьмуть вішати, я буду їм уголос читати слова батька Тараса. Це мені видиться така моя смерть на крайній випадок (Ю. Яновський).

про вся́кий (про всяк) ви́падок. Передбачаючи можливу потребу. — На передній лівій нозі коня хляпала підкова, — показує Іван Панасович на чітко окреслений слід. Про всякий випадок зробимо відтиск,— носком чобота окреслює й прямує полем (М. Стельмах); // Для уникнення можливої небезпеки або чогось непередбаченого. Додому повертали ми, не поспішаючи, про всяк випадок знову ж не навпростець, а через Вижинівку (І. Муратов); Мироненко зайшов по шию у воду і відштовхнув пліт. Про всяк випадок прив’язав себе до деревини (С. Голованівський). на вся́кий (на всяк) ви́падок. — Я взяв з собою два операційні костюми і маски на всякий випадок (Ю. Щербак); Господар ферми, закопавши на всяк випадок чоботи в землю і нарядившись у драні черевики, стояв біля воріт і прощався (О. Гончар).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випадок — (те, що розпочалося зненацька) пригода, подія, епізод, інцидент, діал. припадок. Словник синонімів Полюги
  2. випадок — ви́падок іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. випадок — Казус, інцидент, епізод, с. пригода, неґ. халепа, р. трапунок, (прообраз сучасного) прецедент; (нещасний) ІД. АВАРІЯ; (слушний) нагода, оказія, шанс, момент; П. випадковість; ФР. раз <н. у разі = у випадку>. Словник синонімів Караванського
  4. випадок — [випадок] -дку, м. (ў) -дку, мн. -дкие, -дк'іў Орфоепічний словник української мови
  5. випадок — -дку, ч. 1》 Те, що сталося, трапилося (зазвичай несподівано). || Наявність того чи іншого явища, факту. 2》 Обставини, стан речей, ситуація. || Раптовий зручний момент, непередбачені сприятливі обставини для виконання чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. випадок — ВИ́ПАДОК, дку, ч. 1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано); подія. Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Г. Словник української мови у 20 томах
  7. випадок — випа́док: ◊ при́крий випа́док → прикрий Лексикон львівський: поважно і на жарт
  8. випадок — див. пригода Словник синонімів Вусика
  9. випадок — Поняття, яким у філософії називають подію (явище), що трапилася внаслідок дії побічних (неістотних) причин; в звичайному розумінні — непередбачена подія, збіг обставин. Універсальний словник-енциклопедія
  10. випадок — ВИПАДКО́ВІСТЬ (непередбачені, несподівані обставини, що раптово виникають), ВИ́ПАДОК. — Я ніколи не насмілився б бути таким неґречним і зазирати в чужі родинні справи, але випадковість розкрила мені все (З. Словник синонімів української мови
  11. випадок — Ви́падок, -дку, -дкові, у -дку; -падки, -дків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. випадок — ВИ́ПАДОК, дку, ч. 1. Те, що сталося, трапилося (звичайно несподівано). Сей маленький випадок зробив дуже багато: в перший раз почула Маруся, де вона є і що з нею тут [серед опришків] може статися (Хотк. Словник української мови в 11 томах
  13. випадок — Ви́падок, -дку м. Случай. пішло на випадок. Пошло на бѣду. Ном. № 1768. ви́падком випасти. а) Случиться. Випадком випало дуже добре. Рк. Левиц. б) Пойти прахомъ. А щоб йому випадком випало. Ном. № 3681. Як беруть з нас гроші (дурно), так випадком і випадуть. Ном. № 13477. ви́падком. Случайно. Словник української мови Грінченка