випасти
випада́ти / ви́пасти з ду́мки (з голови́, з па́м’яті). Зовсім забуватися. Їдемо ми на базар, а в мене ті слова з думки не випадають (І. Нечуй-Левицький); — Щось пам’ятаю... Пам’ятаю... Тільки зовсім було випало з голови (Ю. Збанацький); За цілий день не випала йому з пам’яті нинішня оказія (Є. Гуцало).
випада́ти / ви́пасти з по́ля зо́ру. Залишатися непобаченим. — Ну, Леоніде Павловичу,— кокетуючи, ніби зніяковів Діденко і навіть опустив голову, але так, що Людмила не випала з поля зору.— Яке це має значення! (А. Головко).
випада́ти / ви́пасти з ува́ги. Залишатися непоміченим, невідчутним. Батько продовжував читати газету. Але з моєї уваги не випало його внутрішнє роздратування (К. Станіславський).
випада́ти / ви́пасти на віку́ кому, чиєму. Щастити у чомусь; траплятися у житті. І тільки небагатьом, буквально одиницям, випадало на віку спостерігати політ кулястих блискавок (Незвич. і грізне..).
ви́пала (висо́ка (вели́ка)) честь кому, чому, перев. з інфін. Хто-небудь виявився гідним виконувати, здійснювати і т. ін. щось відповідальне, почесне, дуже важливе. Шеф викликав нас (футболістів) до контори й .. товкмачив, яка нам, мовляв, випала честь і як ми повинні пишатися (Ю. Яновський). ви́пала висо́ка честь на до́лю кого. Висока честь зробити записи пісні про Кармалюка випала на долю М. Костомарова. Здійснення цього запису всього через дев’ять років після вбивства панами та їх посібниками народного месника є дуже знаменним фактом (З журналу).
ви́пасти / випада́ти на до́лю кому, кого, чию. 1. Дістатися кому-небудь. Оришці випала на долю кривобока стара хатина без стріхи, з дірчавою оселею, без дверей у сіни (Панас Мирний). 2. Стати неминучим у чиєму-небудь житті. (Кассандра:) Вона лиш те чинити мусить, що їй на долю випало (Леся Українка).
до́ля ви́пала кому. Кому-небудь судилося щось. — Та коли б він (лікар) був багатий та вельможий, я б і гадки не мала! Давно б уже була б за ним! Та коли ж таке базталання моє! Така доля мені випала (Марко Вовчок); — З домовини слізьми нікого не піднімеш,— тихо мовить Семен Новак .— Така вже Дем’янові випала доля (І. Цюпа).
як з о́ка ви́пав, зі сл. схо́жий. Зовсім, повністю, надзвичайно. — Ось не балакайте,— переконувала тітка,— на матір воно схоже, як з ока випало (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- випасти — ви́пасти 1 дієслово доконаного виду від: па́дати ви́пасти 2 дієслово доконаного виду погодувати худобу на пасовиську Орфографічний словник української мови
- випасти — Ви́пасти. Відбутися (про урочистості, свята тощо). Звісний нам добродій і щирий прихильник народа п. Кароль Давидович, ц[ісарско]-к[оролівский] судия в Бурштині і начальник місцевої сторожи огневої докладає всяких заходів і трудів... Українська літературна мова на Буковині
- випасти — I див. випадати. II див. випасати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- випасти — ВИ́ПАСТИ¹ див. випада́ти. ВИ́ПАСТИ² див. випаса́ти. Словник української мови у 20 томах
- випасти — Аю, -аєш, недок., випасти, -ду, -деш, док. 1. Надміру сміятись, реготати. Чого ти випадаєш? Щось смішне з'їв? 2. Бути враженим, спантеличеним чиєюсь недолугістю, тупістю. Він таке сказав, що я просто випала. 3. Бути в захваті. Словник сучасного українського сленгу
- випасти — (-су, -сеш) док., кого, що; крим. Вислідити когось, дізнатися про щось. — Що трапилося? — Нас випасли, вшиваємось, — відповідаю я (С. Бортніков, Чистильник). БСРЖ, 115; СЖЗ, 24; ЯБМ, 1, 207. Словник жарґонної лексики української мови
- випасти — ВИПАДА́ТИ (падати з чого-небудь, звідкись назовні), ВИЛІТА́ТИ, ВИРИВА́ТИСЯ, ВИВА́ЛЮВАТИСЯ (під час руху); ВИСКОВЗА́ТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИ, ВИСКО́ВЗУВАТИСЯ рідше, ВИСЛИЗА́ТИ, ВИПО́РСКУВАТИ, ВИПОРСА́ТИ, ВИПОРСКА́ТИ (ковзаючи, поковзом); ВИСКА́КУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- випасти — Ви́пасти, ви́паду, ви́падеш; не ви́падь, не -дьте ви́пасти, ви́пасу, -сеш, -суть; ви́паси, -сіть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- випасти — ВИ́ПАСТИ¹ див. випада́ти. ВИ́ПАСТИ² див. випаса́ти. Словник української мови в 11 томах
- випасти — Ви́пасти см. випадати и випасати. Словник української мови Грінченка