випестити
ВИ́ПЕСТИТИ, ещу, естиш і ВИ́ПЕСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. З любов’ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, добитися найкращого стану, вигляду; викохати.
Випестили її [дівчину], хорошу й чепурну, і на розум добрий навчили (Вовчок, І, 1955, 21);
Катерина виростила, випестила собі сина Івана (Чорн., Визвол. земля, 1950, 5);
*Образно. У глибині своєї чорної душі він випестував план кривавої розправи.. над ненависним йому начальником розвідки (Збан., Ліс. красуня, 1955, 153).
2. перен. Виховати кого-небудь, вплинувши у певному напрямі на погляди, почуття і т. ін.
Владичний святий отець Петро Могила обох їх [Петронія і Микиту] разом випестив у своїй академії (Кач., II, 1958, 436).
Словник української мови (СУМ-11)