1. Словник української мови в 11 томах

випестити

ВИ́ПЕСТИТИ, ещу, естиш і ВИ́ПЕСТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. З любов’ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, добитися найкращого стану, вигляду; викохати.

Випестили її [дівчину], хорошу й чепурну, і на розум добрий навчили (Вовчок, І, 1955, 21);

Катерина виростила, випестила собі сина Івана (Чорн., Визвол. земля, 1950, 5);

*Образно. У глибині своєї чорної душі він випестував план кривавої розправи.. над ненависним йому начальником розвідки (Збан., Ліс. красуня, 1955, 153).

2. перен. Виховати кого-небудь, вплинувши у певному напрямі на погляди, почуття і т. ін.

Владичний святий отець Петро Могила обох їх [Петронія і Микиту] разом випестив у своїй академії (Кач., II, 1958, 436).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. випестити — ви́пестити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. випестити — -ещу, -естиш і випестувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 З любов'ю виростити кого-, що-небудь; дбайливо доглядаючи, домогтися найкращого стану, вигляду; викохати. 2》 перен. Виховати кого-небудь, вплинувши у певному напрямі на погляди, почуття і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. випестити — ВИ́ПЕСТИТИ див. випе́стувати. Словник української мови у 20 томах
  4. випестити — ВИРО́ЩУВАТИ (дбайливо доглядаючи, сприяти ростові кого-, чого-небудь), РОЗВО́ДИТИ, КУЛЬТИВУВА́ТИ, РОСТИ́ТИ, ВИХО́ДЖУВАТИ, ЗРО́ЩУВАТИ, ВИРОСТА́ТИ рідше, ВИРОЩА́ТИ рідко, ВИКО́ХУВАТИ, ПЛЕКА́ТИ, ПЕ́СТИ́ТИ, КОХА́ТИ, ПЕ́СТУВАТИ, ЛЕЛІ́ЯТИ... Словник синонімів української мови
  5. випестити — Ви́пестити, ви́пещу, -пестиш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. випестити — Ви́пестити, -щу, -стиш гл. Взлелѣять, выхолить. Випестили її, викохали хорошу й чепурну. МВ. І. 35. Словник української мови Грінченка