випинатися
ВИПИНА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., ВИ́ПНУТИСЯ і рідко ВИ́П’ЯСТИСЯ, пнуся, пнешся, док.
1. Видаватися, виступати наперед, виділятися при напруженні, русі.
Жартує та сміється [Мокрієвська], аж вилиці випинаються на сухих щоках (Н.-Лев., IV, 1956, 335);
Веслярі знову припали до своєї роботи, важко погойдуючись у такт, на спинах випиналися худі лопатки (Кучер, Голод, 1961, 223);
Челканов почервонів і з гордощів стиснув щелепи так, що м’язи на його щоках випнулись твердими гульками (Мик., II, 1957, 445).
2. Напружуючись, розправлятися, розгинатися.
Пружинив ногами Денис, випинався тілом, а вирватися не міг. Але скоро він відчув, що пальці старого вже не так міцно тримають його (Тют., Вир, 1964, 235);
Бер.. випнувся на весь свій зріст і врізався своєю головою напасникові в живіт (Кол., На фронті.., 1959, 95).
Словник української мови (СУМ-11)