виписка
ВИ́ПИСКА, и, ж.
1. Дія за знач. випи́сувати, ви́писати (у 1, 6 знач.).
За столом завжди зустрічав їх [арештантів].., збивши на потилицю кашкета, веселий надзиратель Савченко, що порядкував випискою (Вас., І, 1959, 202).
2. Те, що виписане з тексту.
Дякую теж за виписки з "Лялечки" (Коцюб., III, 1956, 230);
Додому [Марійка] повернулась пізно з книжками і зошитом, заповненим виписками (Донч., V, 1957, 422);
У Віктора не було інших документів, крім виписки із історії хвороби (Руд., Вітер.., 1958, 48).
Словник української мови (СУМ-11)