виписка
ВИ́ПИСКА, и, ж.
1. розм. Дія за знач. випи́сувати, ви́писати 1, 5.
За столом завжди зустрічав їх [арештантів].., збивши на потилицю кашкета, веселий надзиратель Савченко, що порядкував випискою (С. Васильченко);
Всюди він, ця нахабна фізіономія. Набачить – і доносить ординаторові. Той, звичайно, лякає випискою із санаторію (М. Хвильовий).
2. Те, що виписане з певного документа, якогось тексту.
Дякую теж за виписки з “Лялечки” (М. Коцюбинський);
Секретар .. записав постанову в протокол і потім зробив виписку (І. Микитенко);
Додому повернулась [Марійка] пізно з книжками і зошитом, заповненим виписками (О. Донченко).
Словник української мови (СУМ-20)