виплеск
ВИ́ПЛЕСК, у, ч.
1. Дія за знач. виплі́скувати і ви́плескати 1, 2.
Він [Чубинський] помітив, як здригнулось лице Варвари, мов спокійна вода од виплеску риби (Коцюб., ІІ, 1955, 171);
*Образно. Рік 1909-и був свідком нового виплеску каламутної реакції (Тич., III, 1957, 232).
2. Звук, утворений плесканням.
За хвилину всі гармати в грюкотом і виплеском шубовтались і зникали під пінявими хвилями у ставку (Стар., Облога.., 1961, 54).
Словник української мови (СУМ-11)