випнутий
ВИ́ПНУТИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до ви́пнути.
Сам Маковейчик маленький на зріст, але груди має розвинені й завжди випнуті молодцювато — "колесом" (Гончар, І, 1954, 48).
2. прикм. Який видається, виступає наперед.
Трохи випнуті вилиці й дивовижно пухнасті брови і вії робили його обличчя виразним, — воно одразу запам’ятовувалося (Собко, Запорука.., 1952, 34);
Довкола випнутого підборіддя двома струмками спадали пругкі вуса (Панч, Гомон. Україна, 1954, 26).
Словник української мови (СУМ-11)