виповідати
ВИПОВІДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ВИ́ПОВІСТИ, ім, іси, док., перех.
1. розм. Висловлювати, звіряти що-небудь комусь.
До Уляни приходили дівчата, приходили й молодиці, і кожна, наче зговорилися, виповідала їй свою тугу за минулим щастям (Д. Бедзик, Дніпро.., 1951, 23);
Крутояр замислився. Виповісти думки, які тіснилися в його голові, було не так легко (Собко, Біле полум’я, 1952, 31).
2. діал. Відмовляти в чому-небудь.
— А що, якби ви зараз, нині ще всім виповіли помешкання (Фр., V, 1951, 432).
Словник української мови (СУМ-11)