випороти
ВИ́ПОРОТИ¹ див. випо́рювати.
ВИ́ПОРОТИ², рю, реш, док., перех., розм. Побити різками, канчуком, нагаєм і т. ін.
Батько показав їй на ремінь і сказав, що хоч він ніколи ще не бив її, але тепер випоре (Сміл., Сашко, 1957, 98);
Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (Козл., Гарячі руки, 1960, 176).
Словник української мови (СУМ-11)