випороти
ВИ́ПОРОТИ¹ див. випо́рювати.
ВИ́ПОРОТИ², рю, реш, док., кого, розм.
Побити різками, канчуком, нагаєм і т. ін.
– З гiмназiї тебе не виженуть. Не бiйся. Я упросив директора. Я обiцяв йому за те добре тебе випороти (В. Винниченко);
Батько показав їй на ремінь і сказав, що хоч він ніколи ще не бив її, але тепер випоре (Л. Смілянський);
Поліцаї випороли канчуками шістдесятирічного діда Потапа і його тридцятилітню невістку (В. Козаченко).
Словник української мови (СУМ-20)