випхнути
ВИПХНУТИ, ну, неш, док., перех. Однокр. до випихати.
Гладкого й зблідлого Синявіна випхнули на двір із хати, і він упав під арбу (Іван Ле, Міжгір’я, 1953, 104);
— Аби вас випхнути з села, а то ви мені і за вухом не свербите. А випхнути треба, бо зовсім пропаде Хведір (Панас Мирний, III, 1954, 54);
Багато людей було тієї думки, що опікуни Ладики силоміць випхнули Олену за бсгослова Річинського (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 3).
Словник української мови (СУМ-11)