виразник

ВИРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін.

Передові люди російського народу бачили в Шевченкові геніального художника, виразника народних дум і сподівань (Корн., Разом із життям, 1950, 6);

Радянський письменник — слуга народної літератури, виразник ідей і почуттів трудівників (Смолич, VI, 1959, 292);

І Кабаниха, і Дикой, і Большов, і Подхалюзін — всі вони виразники зла, насильства, деспотизму, зажерливості і обману (Деякі пит. поет. майстерн., 1956, 26).

Значення в інших словниках

1. виразник — вира́зник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. виразник — -а, ч. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виразник — ВИРА́ЗНИК, а, ч. Той або те, хто (що) виражає чиї-небудь інтереси, думки, почуття, бажання і т. ін. Схоплюють і відбивають [індивіди] думки та імпульси колективу, виразником .. думок якого вони є (В.  Словник української мови у 20 томах
4. виразник — ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО́РНИК, ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає якісь ідеї, суспільні погляди тощо). З усіх кошових..  Словник синонімів української мови