виразник

ВИРА́ЗНИК, а, ч.

Той або те, хто (що) виражає чиї-небудь інтереси, думки, почуття, бажання і т. ін.

Схоплюють і відбивають [індивіди] думки та імпульси колективу, виразником .. думок якого вони є (В. Еллан-Блакитний);

Виразником дум українського народу, співцем соціальної і національної свободи став Т. Г. Шевченко (з публіц. літ.);

Виразниками ідей охорони природи, збереження та раціонального використання природних ресурсів стають державні і громадські діячі, вчені (із журн.).

Значення в інших словниках

1. виразник — вира́зник іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. виразник — -а, ч. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. виразник — ВИРА́ЗНИК (той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання тощо), ПРЕДСТАВНИ́К, НОСІ́Й, ПОСЛАНЕ́ЦЬ, СИН поет., РЕ́ЧНИК книжн., РУ́ПОР книжн.; ПОБО́РНИК, ЗАХИСНИ́К (той, хто захищає якісь ідеї, суспільні погляди тощо). З усіх кошових..  Словник синонімів української мови
4. виразник — ВИРА́ЗНИК, а, ч. Той, хто виражає чиї-небудь інтереси, думки, бажання і т. ін. Передові люди російського народу бачили в Шевченкові геніального художника, виразника народних дум і сподівань (Корн.  Словник української мови в 11 томах