вирихтувати
ВИ́РИХТУВАТИ, ую, уєш. Док. до рихтува́ти.
— Ти ось що, Тарасе Демидовичу, не поспішай з цією справою. Я тобі належним чином огорожу вирихтую (Збан., Малин. дзвін, 1958, 60);
Коло мотора ходили, як коло дитини, аж плавав у маслі, так надраяли, вирихтували (Ю. Янов., II, 1958, 398).
Словник української мови (СУМ-11)