вирихтувати —
ви́рихтувати дієслово доконаного виду
Орфографічний словник української мови
вирихтувати —
-ую, -уєш. Док. до рихтувати.
Великий тлумачний словник сучасної мови
вирихтувати —
ви́рихтувати 1. завершити приготування (ст) 2. обманути, ошукати (ст)|| = виківати ◊ ви́рихтувати на ікс зробити велику прикрість, звівши чужі плани нанівець (Франко)
Лексикон львівський: поважно і на жарт
вирихтувати —
ГОТУВА́ТИ (доводити до готовності, робити придатним для вживання, використання), ПІДГОТОВЛЯ́ТИ, ПІДГОТО́ВЛЮВАТИ, ГОТО́ВИТИ, ПРИГОТОВЛЯ́ТИ, НАГОТО́ВЛЮВАТИ, НАГОТОВЛЯ́ТИ, ЛА́ГОДИТИ, ЛАДНА́ТИ, ЛАШТУВА́ТИ, НАЛАШТО́ВУВАТИ, СПОРЯДЖА́ТИ, НАЛА́ДЖУВАТИ розм.
Словник синонімів української мови
вирихтувати —
Ви́рихтувати, -хтую, -хтуєш
Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
вирихтувати —
ВИ́РИХТУВАТИ, ую, уєш. Док. до рихтува́ти. — Ти ось що, Тарасе Демидовичу, не поспішай з цією справою. Я тобі належним чином огорожу вирихтую (Збан., Малин. дзвін, 1958, 60); Коло мотора ходили, як коло дитини, аж плавав у маслі, так надраяли, вирихтували (Ю. Янов., II, 1958, 398).
Словник української мови в 11 томах
вирихтувати —
Ви́рихтувати, -тую, -єш гл. Направить, навести, нацѣлить.
Словник української мови Грінченка