вирлоокий

ВИРЛОО́КИЙ, а, е, розм.

1. Який має випуклі, витріщені очі.

Одна вирлоока, насуплена дівчинка викрикнула: — Все одно вчитися не буду! (Збан., Малин. дзвін, 1958, 58);

Старий вирлоокий Вергун, пам’ятаючи наказ курінного, ні на хвилину не відпускав від себе Дикуна (Добр., Очак. розмир, 1965, 84);

На самому краю джерела сиділа велика вирлоока жаба і вбирала в широкий рот ноженята дрібної пташки (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 148).

2. рідко. Випуклий, витріщений (про очі).

І з виду він [кат] більш походив на звіряку, як на чоловіка: вирлоокі перекошені очі дивились хижо (Стор., І, 1957, 375).

Значення в інших словниках

1. вирлоокий — вирлоо́кий прикметник розм.  Орфографічний словник української мови
2. вирлоокий — -а, -е, розм. 1》 Який має випуклі, витріщені очі. 2》 рідко. Випуклий, витріщений (про очі).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. вирлоокий — ВИРЛОО́КИЙ, а, е, розм. 1. Який має випуклі, витріщені очі. Старий вирлоокий Вергун, пам'ятаючи наказ курінного, ні на хвилину не відпускав від себе Дикуна (С. Добровольський); Одна вирлоока насуплена дівчинка викрикнула: – Все одно вчитися не буду! (Ю.  Словник української мови у 20 томах
4. вирлоокий — див. витрішкуватий  Словник синонімів Вусика
5. вирлоокий — ВИТРІШКУВА́ТИЙ (про очі — дуже опуклі, випнуті з орбіт; про людину, тварину — який має дуже опуклі, випнуті з орбіт очі), ВИРЛОО́КИЙ розм., ВИРЯЧКУВА́ТИЙ розм., ВИРЛА́ТИЙ розм., ЛУПА́ТИЙ розм., РА́ЧАЧИЙ розм., БАНЬКА́ТИЙ вульг., БУЛЬКА́ТИЙ вульг.  Словник синонімів української мови
6. вирлоокий — Вирлоо́кий, -ка, -ке  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. вирлоокий — Вирлоокий, -а, -е Пучеглазый.  Словник української мови Грінченка