вироюватися
ВИРО́ЮВАТИСЯ, юється, недок., ВИ́РОЇТИСЯ, їться, док.
1. Вилітати роєм (про бджіл).
*У порівн. У дворі панському наче рій вироївся: людей, людей! (Вовчок, І, 1955, 145).
2. перен. З’являтися де-небудь у великій кількості; показуватися.
Ярмарок аж кипів. Вироюються і гомонять люди (Вовчок, VI, 1956, 294);
Зорі, як живі, вироїлися в темно-синьому непрозорому небі (Мирний, І, 1954, 164).
3. перен. Виникати.
Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося її сердечко, а ще швидше вироювалися мислоньки (Вовчок, І, 1955, 318);
Відсіля ж то й вироїлась приказка (Стор., І, 1957, 25);
Доки віз стрибав на вибоях, у нього [Федора] в голові вироїлась інша думка (Мушк., Серце.., 1962, 7);
// тільки док. Примаритися.
Тільки що задрімав, таке вироїлось, що аж страшно стало (Сл. Гр.).
Словник української мови (СУМ-11)