вирубка
ВИ́РУБКА, и, ж.
1. Дія за знач. виру́бувати, ви́рубати.
Ремінь вирішив тишком залатати оці лисини, що виникли після лихої вирубки буку (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 176);
З XVI століття в [Біловезькій] Пущі почалась вирубка корабельного лісу (Наука.., 8, 1958, 39).
2. Місце, ділянка, де вирубано ліс.
Осика часто заселяє вирубки і згарища (Колг. Укр., 10, 1958, 38).
Словник української мови (СУМ-11)