вирубка
ВИ́РУБКА, и, ж.
1. розм. Дія за знач. виру́бувати, ви́рубати; вирубування, поруб.
Ремінь вирішив тишком залатати оці лисини, що виникли після лихої вирубки бука (М. Чабанівський).
2. Місце, ділянка, де вирубано ліс; зруб.
Партизани зупинилися на великій вирубці (П. Автомонов);
Перед подорожніми відкрилась чи то галявина, чи то вирубка, посеред якої стояли чи то курені, чи то копиці сіна (Ю. Логвин).
Словник української мови (СУМ-20)